Інтервальне голодування – це новий підхід до харчування, який вражає своєю популярністю. Що стоїть за цією дієтичною стратегією і які її переваги та недоліки?
Інтервальне голодування передбачає чергування періодів приймання їжі та голодування, зокрема, 16-годинне голодування і 8-годинне вікно для їди.
Основна перевага цієї стратегії – поліпшення складу тіла через втрату ваги. Голодування спонукає організм використовувати накопичену енергію, що сприяє зменшенню загальної кількості жиру в організмі.
Дослідження також показують, що інтервальне голодування може знизити ризик захворювань серця, контролювати вагу та покращувати рівень холестерину та цукру в крові.
Голодування також позитивно впливає на здоров’я мозку через процес аутофагії, який сприяє очищенню мозку від зайвих клітин та сміття.
Однак інтервальне голодування може мати свої виклики. Строгий графік харчування може ускладнити соціальне життя, а довгі періоди голодування можуть викликати втомленість та впливати на гормональний баланс.
Для деяких осіб ця дієта може бути особливо небезпечною, зокрема для тих, хто вже є активним або худорлявим, оскільки вона може викликати гормональні порушення та проблеми зі здоров’ям.
Перед тим, як спробувати інтервальне голодування, важливо проконсультуватися з лікарем, особливо якщо ви приймаєте ліки або маєте проблеми зі здоров’ям.
Навіть якщо 16-годинне голодування вважається безпечним вибором для багатьох, кожна людина унікальна, тому важливо знайти режим голодування, який підходить саме вам.
Існує також поняття “періодичне голодування” (IF), – це будь-який добровільний період часу, коли ви обходитеся без їжі. Це не дієта сама по собі, оскільки вона не визначає, що їсти, а лише – коли їсти.
Однак, аби таке голодування було дієвим, не варто їсти все, що завгодно під час “харчового вікна”. Багато клініцистів вважають, що їхні пацієнти досягають більшого успіху з періодичним голодуванням, коли дотримуються дієти з низьким вмістом вуглеводів або з високим вмістом білка.
Релігійні культури практикували періодичне голодування століттями. Зокрема, його практикували суспільства мисливців-збирачів і жителі так званих “блакитних зон” – вони змінювали частоту приймання їжі до одного або двох приймань їжі на день без перекусів протягом багатьох поколінь.
